 26.XI.2005 АНАТОЛІЙ СЕРДЮК: “БЕЗ ПІСНІ НЕМА УКРАЇНИ!” Останнім часом ловлю себе на тому, що слухаючи музику, все більше звертаю увагу не стільки на приємну мелодію, скільки на зміст самої пісні і нерідко роздратовано вимикаю приймач, одержавши порцію так званої “попси”, яка впевнено і щільно заполонила радіо- і телеефіри. Невибагливі, примітивні слова, покладені на непогану, часто емоційно-збуджуючу музику, стають шлягерами і витісняють з ужитку інтелектуальну вишукану пісню. А причиною цьому є не стільки власне уподобання публіки, а те, що у світі шоу-бізнесу перевага віддається тим, хто робить більші фінансові внески за “розкрутку” виконавця, який часто не має ні смаку, ні голосу... А слухацька аудиторія, замучена життєвими негараздами, рада слухати “легку” пісню, яка б не “грузила”, знімала стрес і розслабляла. І це вже так глибоко зайшло, що немає й натяків на те, щоб сподіватись на позитивні зміни. Хоча, ні. Недавно під час дискусії про сучасну пісню, яка виникла у нас зі студентами, вони мені сказали, що “попса” й “шансон” їм і самим вже набридли, вони теж прагнуть слухати слухати більш серйозну, вишукану музику, і назвали імена виконавців, які справді заслуговують на увагу. Але в той же час поскаржилися, що знайти таку музику складніше. Серед цікавих співаків був названий і Анатолій Сердюк, пісенна творчість якого у мистецькому просторі України стала візитною карткою Запоріжжя. Цієї осені А.Сердюк відзначатиме 15-ліття своєї композиторської діяльності. Його творчість вже зараз можна вважати однією з яскравих сторінок у розвитку сучасної української та запорізької естради: він першим почав творити українською мовою, оспівувати рідний край. Його твори не загубилися серед інших: він має оригінальний і самобутній репертуар, присвячений Запоріжжю й створений на місцевому мистецькому та історичному матеріалі. Не зважаючи ні на що, він знов і знов виходить на сцену з українською піснею, збирає повні зали на презентаціях нових альбомів і концертних програм, які вражають шанувальників професіо-налізмом та яскравістю і завжди розкривають нові грані таланту Анатолія Сердюка. І те, що він зробив для України, справді гідне пошанування. Зараз Анатолія Сердюка майже не побачиш на центральних телеканалах. Однак на українському радіо і в місцевому телеефірі досить часто звучать його пісні. Пояснення цього парадоксу просте: за ефір на каналах “Інтер”, “1+1” треба платити великі гроші. Потрапити в хіт-паради чи інші музичні програми на FM-радіо неможливо через так званий “неформат”, який означає, що в мережі мовлення радіостанції не передбачений дорослий і мислячий слухач. Керівники фінансових структур, до яких звертався за допомогою співак, дають пораду співати, по-перше, “по-руськи”, по-друге, простіше, доступніше для широкого загалу. Однак на це артист не може погодитися, бо саме за зміст пісень публіка любить Сердюка, за їхній український дух – а це і є та особлива риса, яка вирізняє А.Сердюка серед багатьох композиторів і співаків. Більшість його пісень (а їх уже понад 100, причому різних жанрів) – це гармонійне поєднання змістовного сильного вірша і такої ж змістовно багатої мелодії з яскравими фольклорними, традиційними і сучасними елементами, що робить пісню вишуканою та інтелектуальною. Багато пісень Анатолія Сердюка знайшли свого слухача, вдячно відгукнулися в душах людей, і вже настільки міцно закорінилися в нашому житті, що не можна собі уявити, наприклад, у запорізькому телерадіоефірі, початок весни без “Весняного вальсу” (сл. Л.Геньби), чарівної осінньої пори без “Бабиного літа” (сл. Л.Коваль), свята першого шкільного дзвінка без “Вчительчиного вальсу”, українського весілля без “Яблучка” (обидві на сл. Г.Лютого), Дня міста без “Запоріжжя моє кохане” (сл. В.Коваль та А.Сердюка), національно-патріотичних свят без “Вставай, Україно!”(сл. Д.Павличка)... Цей ряд можна продовжити, бо в кожній пісні А.Сердюка шанувальники його творчості знаходять щось близьке їхньому серцю і сумлінню. Чи можна лишатися байдужим до таких щемливо-зворушливих слів та ще й у блискучому виконанні самого автора музики: Ніби чашу з дитячими душами Ти несеш і боїшся розбить. (сл. Г.Лютого) А такий рідкісний і оригінальний в сучасній естраді романс “Не покидай меня, любовь!” пробуджує романтичні почуття, скільки б ти його не слухав: Не покидай меня , любовь! Пусть серце вновь от счастья бьётся, Пусть жизнь и плачет и смеётся. Не покидай меня, любовь! (сл. С.Горського) Серед студенства, зокрема в ЗНУ, досить популярною стала пісня-переможиця хіт-параду “Наша п‘ятдесятка” в Інтернет-сайті “muzon.com” “Гарно з тобою”: Як мені гарно з тобою, Кожна клітинка бринить. Так зустрічаються двоє Зболені душі відкрить. (сл. Г.Лютого) Широко відомими, майже хрестоматійними стали слова пісні “Неподільна булава”: Доки буде жити дух наш запорозький, Доти Україна буде в світі жить! (сл. А.Рекубрацького) Це не просто цитати, вихоплені з найбільш популярних пісень, – це пряме підтверження того, що Сердюком створено чимало високохудожніх мистецьких творів. А щоб переконатися, що це дійсно так, варто прийти на ювілейні концерти А.Сердюка, які пройдуть 25-26 листопада в музично-драматичному театрі ім. В.Магара і в кіноконцертному залі ім. О.Довженка, де співак порадує шанувальників української естрадної пісні своїми кращими творами. Звучатимуть і шлягери, і зовсім нові пісні: балади, романси, вокальний дует. Ювіляра вітатимуть творчі спілки композиторів, письменників, журналістів, гості з Києва. А.Сердюк прагне працювати з живим звуком, тому його виступи звучатимуть у супроводі естрадно-симфонічного оркестру та інструментального тріо у складі: скрипка, гітара, рояль. А також за участю ансамблів бального, народного та естрадного танцю. У фойє проходитиме виставка із літературою, плакатами, компакт-дисками і фотосвітлинами, присвячена 15-літньому творчому шляху композитора-пісняра. Протягом двох годин звучатиме вишукана українська естрадна пісня, а лейтмотивом цих концертів будуть слова з нової пісні А.Сердюка на сл. В.Коваль “Без пісні нема України, без пісні народу нема!” Ольга Стадніченко, доцент, завідувач кафедри українознавства ЗНУ |
|
|