14 вересня 2011 р. в заповіднику “Хортиця” відомий композитор-пісняр презентував кліп на пісню “Хортиця”, а також свої нові DVD-диски «Запорізький сувенір» і «Краю мій рідний».
– Я прагнув створити ліричний й водночас патріотичний образ легендарного острова, – говорить А. Сердюк. – Сподіваюся, пісня стане музичною візитівкою Хортиці, а диск «Запорізький сувенір» – гарним музичним дарунком для гостей Запоріжжя та України.
Як розповів композитор, крім нього, над піснею «Хортиця» працювало ще 8 чоловік: поетеса Вiра Коваль, аранжувальник Олександр Михайленко, звукорежисер Володимир Веременко, сімейний вокальний ансамбль Ірини Алексанової (колишня вокалістка гурту «Анатоль», в якому разом із А. Сердюком виступала у 1988-1992 рр.), відеоінженер Геннадiй Лещенко. Фотографії для кліпу зробив на Хортиці сам автор пiснi, надали свiтлини також запорізький мандрівник Володимир Супруненко, відомий фотохудожник Борис Дворний та ін.
До «Сувеніру» ввійшли 16 відеокліпів з краєвидами запорізького краю. Це твори, присвячені Запоріжжю, Хортиці й містечкам області – Гуляйполю, Пологам, Оріхову, гімни університетів (ЗНУ, «машинки»), баскетбольної команди «Ферро», підприємства «Мотор Січ», запорізького земляцтва. «Запоріжжя моє кохане», «Запоріжанки» й «Ранок у місті» давно відомі запоріжцям, лунають на концертах, в ефірах радіо й телебачення, а пісні «Краю мій рідний», «Хортиця» й «Запоріжжя вечірнє» тільки набирають популярності. У проектi використано оригінальнi вiдеозйомки, фотографiї А.Сердюка, В.Супруненка, А.Прудкого, Б.Дворного, Е.Каліки, В.Богака, Ю.Кондратенка та ін., відеоматеріали Запорізького державного телебачення, уривки з кінофільмів.
На диску «Краю мій рідний» записано нову концертну програму А.Сердюка, показану навесні в театрі ім. В.Магара. Тут представлено пісні у сольному виконанні артиста, у дуеті з Анастасією Шергіною, у супроводі оркестру й балету Запорізького цирку. Багато пісень прикрашено вставками з відеокліпів.
З творчим доробком і днем народження митця вітали його співавтори поети Петро Ребро, Геннадiй Лютий, Вiра Коваль, заступник голови обласної Ради Олександр Клепаков, депутат міськради Євген Карташов, начальник облуправління культури Ірина Конарева, представники університетів (ЗНУ та ЗНТУ), підприємства «Мотор Січ», керівники заповідника, запорізькі журналісти й шанувальники. За вагомий внесок у розвиток української пісні, багаторічну працю на запорізькій естраді А.Сердюк нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» ІІІ ступеня.

Музикознавець Людмила Жульєва так характеризує пісню: «у цьому вокально-інструментальному творi повноцінно відтворено багатогранний образ острова. У поетичній частині твору йдеться і про тарасову стежку, якою ходив Великий Кобзар, і про «невмирущій дух» древніх святилищ, що «до витоків до рідних повертає», і про неповторну острівну флору – «так пахнуть скрізь полин і чебреці», «співатиме шовкова ковила», «шумиш сосною, дубом і вербою». Відеоряд доповнює хортицькі анали плавневою фауною – ми бачимо на екрані птахів, черепаху, жабеня, равлика, і навіть, дикого кабана.
Лірична, майже інтимна мелодія заспіву поступово переростає в монументальний приспів, в якому відчувається височінь древніх хортицьких скель і шир ковилового степу: «Хортице! Хортице-е-е!». Пронизливо-щемливий орнамент жіночого вокалізу в кінці куплетів трансформується в рефрені в багатоголосий хор, в якому упевнено звучить мужній чоловічий голос, що співає «про дні козацькі слави і звитяги»: «Хортице! Хортице-е-е!».
Вміле поєднання композитором тембральних особливостей жіночого й чоловічого вокалу, використання (досить рідкісне в наш час) мажорного ладу і в заспіві, і в приспіві пісні, м’який ліричний голос виконавця, що звучить у верхньому регістрі, створює чистий, світлий лірико-патріотичний образ легендарного острова».