Анатолій Сердюк, Новини | офіційний сайт

30.IV.2015 На відомій фірмі «ROSTOK RECORDS» вийшло перевидання диска Анатолія Сердюка «Этих дней нам позабыть нельзя»(«Пісні воєнних років»). Артист уперше виступає не автором пісень, а виконавцем: в альбомі лише одна його композиторська робота – «Клавдия». Також відомий пропагандист української пісні уперше співає російською мовою. Одна пісня – «Ой Дніпро, Дніпро» заспівана українською. Кілька пісень отримали нове звучання – з підспівками перезаписано «В лесу прифронтовом», «Казаки в Берлине», «Смуглянка». Усього на диску 18 пісень.
Диск презентуватиметься в Запоріжжі під час святкових заходів до Дня Перемоги, а також у теле- й радіоефірах. У продажу він з'явиться 6 травня в мережі магазинів «СИНТЕЗ»
м. Київ, «ROSTOK RECORDS»

АНАТОЛІЙ СЕРДЮК: “ПІСНІ МОГО БАТЬКА”
Запорізький співак Анатолій Сердюк до 70-річчя Перемоги видав альбом “Этих дней нам позабыть нельзя”.
Ми попросили автора відповісти на наші запитання.
Кор. – Анатолію, Ви відомі на всю Україну як автор пісень про рідний край. А тут зовсім інша тема – пісні воєнної доби. Коли й чому прийшла ідея альбому та концертної програми? А.С. – Ці пісні вже співані-переспівані і народом, і артистами, вони є в репертуарі кожного співака. Кілька таких пісень я теж співав ще з юності. А концертну програму я створив 2000 року, заранжував 12 пісень воєнної пори й записав інструментальні фонограми із запорізьким музикантом Віталієм Пушкарьовим. Тоді ж виступив із прем’єрою програми “Этих дней нам позабыть нельзя” в запорізькому кіноконцертному залі ім. О.Довженка. Пісні були прекрасно сприйняті глядачами, особливо ветеранами. Потім я записав вокальні партії в студії, і 2005 року видав альбом на аудіокасетах, а 2010-го року – на компакт-дисках. Нинішнє видання на фірмі «ROSTOK RECORDS» доповнено кількома піснями, а деякі пісні отримали нове звучання: із підспівками перезаписано «В лесу прифронтовом», «Казаки в Берлине», «Смуглянка». Усього на диску 18 пісень. Усі видання я робив за власний кошт, а диски потім купляли і люди, і організації. Цього разу допомогло запорізьке видавництво «Інтер-М» – безоплатно надрукувало вкладки СD. Продаватиметься диск у мережі музичних магазинів «Синтез», у магазині «Український сувенір», на моїх концертах і на сайті www.serduk.com.ua
Кор. – Правда, що у Вас були особисті мотиви до створення цього альбому?
А.С. – Так, я присвятив цей альбом пам’яті мого батька Василя Федоровича, який був учасником і героєм Другої світової (Великої Вітчизняної) війни, закінчив її в Австрії, нагороджений багатьма бойовими медалями, зокрема, “За відвагу”, “За бойові заслуги”, “За взяття Будапешту” та іншими, був важко поранений, помер 1990 року. До речі, на обкладинці альбому – його фото в травні 1945 р. в Австрії. Батько любив слухати й співати ці пісні (він був музикантом), я їх чув ще в дитинстві, і вони надихнули мене звернутися до цієї музичної скарбнички, записати їх у своєму виконанні. Ці твори стали класикою пісенного жанру високого ґатунку, адже в їх основі – гарна поезія, яка не тільки може існувати окремо від музики, а й сама по собі є шедевром літератури. Музика відомих композиторів вдало передає й підсилює зміст віршів, що створює високий художній і професійний рівень цього доробку. Ліричні пісні допомагали воїнам у важку хвилину, то був їхній зв’язок із родинами, коханими. Тепер доторкнувся до них і я, намагаючись передати власне їх прочитання й, водночас, відтворити дух того нелегкого часу. Вони, до речі, перегукуються із теперішьою ситуацією на східному фронті.
Кор. – Які пісні ввійшли до альбому?
А.С. – Це всім добре відомі “Тёмная ночь”, “В землянке”, “Синий платочек”, “Огонек”, “Катюша”, “Смуглянка”, “Дороги”, “Песня о Днепре”, “Случайный вальс”, “Сердце” та ін. А ще 2 пісні, створені в післявоєнні роки: “Журавли” і “День Победы”.
Кор. – В альбомі Ви пошановуєте Клавдію Шульженко – одну з найяскравіших виконавиць пісень тієї війни.
А.С. – Тут є моя авторська пісня “Клавдия” на вірш харків’янина Віктора Курінного, присвячена співачці. Я склав її після виступу на конкурсі ім. К. Шульженко в Харкові – проникся атмосферою поваги харків’ян до їхньої землячки, познайомився із сином Шульженко Ігорем Кемпером, і це надихнуло мене написати пісню. Коли В. Курінний передав запис до музею К. Шульженко, його директор Борис Агафонов слухав пісню кілька разів поспіль. Пісня була передана до Москви в родину Кемпер-Шульженків, її також виконує харківський співак, колишній соліст знаменитого ВІА “Красные маки” Олександр Григор'єв. В альбомі є дві пісні з репертуару К. Шульженко – знаменитий “Синий платочек” і “Подъезд”.
Кор. – Анатолію, Ви створили півтори сотні пісень українською мовою, багато з них стали популярними. А в цьому альбомі ви співаєте не свої пісні, та ще й російською…
А.С. – Дійсно, я виступаю виконавцем, співаю чужі пісні, тут лише одна авторська. Намагався якнайточніше відтворити дух, колорит, настрій того часу, а пісні, які співались тоді, були російською. Однак моє звернення до російських пісень не є зміною в моїх ціннісних українських пріоритетах. Я думаю, це своєрідне прощання з піснями радянської епохи.
Кор. – Де можна почути пісні з альбому?
А.С. – На початку травня пісні лунатимуть на Запорізькому обласному радіо, на “Радіо Три”, на FM-радіостанції “Запоріжжя”, в телеефірі ТБ-5, в київських радіопередачах – «Обрії» (Національне радіоУкраїни), канал «Культура». Концертні презентації альбому “Этих дней нам позабыть нельзя” відбудуться в кіноконцертному залі ім. О.Довженка (9 травня о 13-00), на святкових концертах в організаціях і установах Запоріжжя. 8 травня на телемарафоні «Пам’ять» в театрі ім. В.Магара заспіваю свою нову пісню на вірш В.Курінного «Бороним рідний край». Там гарні слова: «Колись діди Вкраїну боронили, теперь і ми бороним рідний край». Ця пісня прокладає місток між двома війнами, між минулим і сьогоденням.
Кор. – Як Ви ставитесь до заборони радянських символів? Чи потрапляють під цю заборону пісни воєнних років?
А.С. – Неоднозначно. Розумом сприймаю і підтримую, а от серцем і пам’яттю про своє дитинство, коли ми з батьком співали ці пісні, – не зовсім. Знаю, що є рекомендації Комитету з питань радіо й телебачення обмежити в ефірі звучанння радянських пісень, і вважаю, що це заміщення московського українським треба було робити давно, починаючи ще з початку Незалежності України, але поступово. Я особисто, як митець, це роблю вже чверть століття. (Нагадаємо, що А.Сердюк першим на запорізькій естраді, ще в радянський час почав співати й складати пісні рідною мовою. Знаменита його пісня на вірш Д. Павличка «Вставай, Україно!» написана ще в січні 1991 року.) Одначе, це дуже інтимна тема, треба дуже обережно і поступово це робити, щоб не викликати внутрішнього спротиву й зворотнього ефекту. Досвід мені підказує, що на місцях, як завжди, стануться перегиби. Згадайте хоча б, як у 80-ті роки боролися із пияцтвом – тоді повирубали цінні виноградники, розпочалися токсикоманія й наркоманія. Тому, я вважаю, що ці пісні, які давно стали народними, які люди співають десятки років, мають право на існування, і боротися з ними – велика дурниця. Треба не забороняти ці ліричні пісні, а творити нові, гарні українські пісні, популяризувати й пропагувати їх на радіо й телебаченні. Виросте нове покоління, яке знатиме й любитиме українські пісні, а старі пісні поступово відійдуть разом із старшими поколіннями.
Ще раз вітаю шановних ветеранів і дітей війни з ювілеєм Перемоги над нацизмом, бажаю здоров’я, мирного неба, всім нам скорішої Перемоги на Сході і запрошую на мої концерти.