БАБИНЕ ЛІТО
муз. А.Сердюка
сл. Віри Коваль
І
Відійшло уже літечко босе,
Не повернеться знову назад,
І рудою лисичкою осінь
Непомітно підкралася в сад.
І розвісила скрізь павутинки,
Що горять проти сонця сріблом,
І, можливо, лише на хвилинку
Нас зігріла останнім теплом.
ПРИСПІВ:
Бабине літо, бабине літо...
Бабине літо, як сон, поміж нас.
Ніжність остання рікою розлита.
Лине задумливий осені вальс.
ІІ
Сяє неба блакитна хустинка,
В цей обман вірять ниви й гаі.
Нас зв'язала тонка павутинка,
Не порвіть ненароком її.
Літо бабине казку шепоче,
Я послухаю -- і обманусь,
Бо я вірю у сон цей охоче,
А прокинутись просто боюсь.
ПРИСПІВ:
Бабине літо, бабине літо...
Бабине літо, як сон, поміж нас.
Ніжність остання рікою розлита.
Лине задумливий осені вальс.