Анатолій Сердюк, Батько Махно, пиво "Гуляйполе" і всі, всі, всі…
У самісінькому центрі Запоріжжя, вважай серед білого дня прогриміли вибухи. Рвонуло кілька гранат, бабахнули з рушниць та образів біля Палацу культури "Дніпроспецсталь", де публіка геть знервувалася - "чому до залу не впускають?", і тут у натовпі загукали: "Батько їдуть! Батько їдуть!" До палацу підлетіли тачанки - із самим Батьком Махном та його почтом. "Батько" зразу ж і розпорядився: "Можна впускати".
Так розпочалася нова театралізована концертна програма лауреата богатьох всеукраїнських фестивалів. Запорізького композитора й співака Анатолій Сердюка, яку він присвятив 110-й річниці з дня народження Нестора Махна і назвав широко й чисто по-махносвьки: "Гуляє Гуляйполе!"
І хоч народ на Запоріжжі вже знав із реклами, що в тому шоу гуляють, співають, танцюють Батько Махно, Льова Задов, Матінка Галина, отаманша Маруся Нікіфорова, махновці, гуляйпільці та "прочий люд", що всім бажаючим наливають по 100 грамів новісінької горілки "Нестор Махно" й смаковитого, теж нового, пива "Гуляйполе", - на таке видовище, що задіялося на сцені та в залі, ніхто й не сподівався. І бої, і любов, і махновське весілля, і туга за рідним краєм (сцени в паризькому кафе - напрочуд вдала й талановита знахідка сценаріста А. Сердюка й постановника танців А.Кошеля) - все те в переплетенні пісні, танцю й почуття стало, безперечно, новим словом у сьогоднішній естраді.
Анатолій Сердюк у цій програмі "засвітився" ще кількома гранями свого таланта, передовсім як автор цікавої інструментальної музики і як майстерний аранжувальник.
До речі, використання для вираження вселюдскої трагедійності музичних форм (танго, вальс), призначених, здавалося б, одвіку для висловлення суто любовних почуттів, характерне для Анатолія Сердюка ще на перших його композиторських кроках.
Анатолій Сердюк і в задумі, і в режисурі, і у виконанні разом із постановником В.Денисенком, аранжувальником О.Михайленком, танцювальним гуртом "Гуляйполе", кінним театром "Запорозькі козаки" та піротехніком Ю.Рянічевим був у своїй новій програмі, як сказали б махновці, на коні. Сподіваємося, що незабаром - на коні! - увірветься він і на кін київського Палацу "Україна", аби й кияни пийнули запорізької вольниці.
Віктор Верба
"Україна молода" № 245, 22.XII.98, м.Київ