ЗАПОРІЖЖЯ МОЄ КОХАНЕ
Рецензія
Для відомого запорізького співака і композитора Анатолія Сердюка 2001 рік –ювілейний: 10 років тому його ім'я разом з піснею "Вставай, Україно!" широко пролунало на всю державу, ознаменувавши початок нового етапу творчості виконавця. Підбиваючи підсумки своєї композиторської діяльності, митець випустив компакт-диск, до якого увійшли 20 кращих його пісень, і пісенник з нотами і текстами близько його ста творів. Символічно, що диск і книгу об'єднують не тільки авторство, а й назва:"Запоріжжя моє кохане".
“Лицар запорізької пісні”, “співець рідного краю”, “запорізький соловей” – такими епітетами нагородили Анатолія Сердюка журналісти. У своїй творчості він славить запорізький край. Тому невипадковим є звернення митця в більшості своїх творів до віршів саме запорізьких поетів – Г. Лютого, П. Ребра, А. Рекубрацького, Л. Геньби, В. Чубенка, В. Коваль та інших. Але запорізький мотив звучить не тільки в поетичних образах, а й у мелодиці та гармонії його пісень, в яких використовуються звороти й акордика музики Південного Сходу України.
Як композитор Сердюк добре відчуває форму й стиль твору. Його музика влучно передає мелодику вірша, тому поетичні й музичні образи його пісень органічно доповнюють одне одного. Особливу увагу композитор приділяє ритму слова й розміру вірша, знаходячи відповідний стиль і жанр мабутньой пісні. Звідси такий широкий діапазон його творів – від народних стилізацій та патріотичних маршів і гімнів до молодіжних танцювальних шлягерів; від ліричності балад, романсів, вальсів і танго до драматизму й експресії рок-композицій.
Пісні А. Сердюка гріють душу теплотою й щирістю мелодії, легко сприймаються на слух і запам’ятовуються. Деякі твори настільки змістовні, що їх мелодій вистачило б не на одну, а дві пісні. Награйте такі композиції з пісенника як “Ми з тих ясних зір”, “Боліли руки, горіли губи”, “Махно – цар, Махно – бог”, “Зов надії”, і самі переконайтеся в цьому. Композитор щедро подає не тільки партії вокалу, а й інструментальні вступи та програші, які прикрашають естрадну пісню, повніше розкривають її суть і характер. Наявність прелюдій та інструментальних вставок у піснях нотного збірника, безумовно, допоможе майбутнім виконавцям глибше освоїти новий пісенний матеріал.
Хоча інструментовки Сердюкових творів роблять професійні аранжувальники, автор сам прекрасно відчуває оркестрові тембри й барви, закладаючи їх у мелодію, гармонію й форму пісні. Недаремно композитор прагне виконувати свої твори в супроводі оркестрів, із “живим” звуком. Його пісні “Скрипка”, “Зов надії” звучали з Державним естрадно-симфонічним оркестром (диригент В. Здоренко, м. Київ), “Не покидай меня, любовь”, “Яблуневий вальс” – із Запорізьким академічним симфонічним оркестром (диригент В. Редя), “Весняний вальс” – із дитячим оркестром і хором ансамблю “Чайка” (диригент І. Макаєв, м. Запоріжжя), “Степ”, “Яблучко”, “На Бабурці”, “Різдвяна” – з оркестром народних інструментів Мелітопольського педуніверситету (диригент В. Овод, м. Мелітополь), “Ранок у місті”, “Універмаг” – із біг-бендом Запорізького музучилища (диригент А. Жульєв), “Дніпровські чайки”, “Шкільні романи” – з духовим оркестром Палацу культури ЗТЗ (диригент М. Липський, м. Запоріжжя).
Поетичний матеріал багатьох творів композитора можна безперечно назвати поезією, а не просто пісенними текстами. Те, що він ретельно добирає якісний поетичний матеріал і тематику пісень, надає великої переваги його творам. А цікаве аранжування, майстерне й витончене виконання піднімають такі твори до рівня мистецтва.
На окрему увагу заслуговує розповідь про пісні Гуляйпільської вольниці. Перші твори цього циклу композитор написав у співдружності з Г. Лютим ще 1992 року. Пізніше були написані ще шість пісень на вірші київської поетеси Лариси Верьовки. 1998 року за підтримки Запорізького облуправління культури та обласного центру народної творчості композитор організував фольклорну експедицію в пошуках пісень, частівок і легенд про Нестора Махна. Зібраний матеріал було використано для створення музичного спектаклю-шоу “Гуляє Гуляй-Поле”, який з аншлагами пройшов у Гуляйполі та Запоріжжі, а нещодавна і в Києві. Народні приказки й мелодії вдало вплілися у вірші Г. Лютого та музику А. Сердюка: “Ах, яблучко, да із листочками, їде батько Махно із синочками”, “Махно – цар, Махно – бог з Гуляй-Поля до Полог”, “Ой, гоп, куме не журись, в Махна гроші завелись”. Шкода, що в деяких піснях циклу не вдалося уникнути ресторанно-циганських кадансів та інтонацій одеських шлягерів, навіяних, мабуть, близькими образами з кінофільму “Весілля в Малинівці”.
Детальніше про цикл можна прочитати в статтях Лариси Верьовки “З голосу рідного краю” та “Постає доля” в журналах “Українська культура” № 4 за 1995 р. і №2 за 1999 р.
У розділі пісенника “Дух наш запорозький” найбільшу увагу приверне, напевно, знаменита “Вставай, Україно!” на слова Дмитра Павличка – пісня-символ 1991 року, яка тоді піднімала й згуртовувала українців, а пізніше розглядалася в числі претендентів на гімн незалежної України.
Слід зауважити, що в піснях, стилізованих під народні, характерне для композитора часте вживання перемінних розмірів виглядає цілком природно, в інших же випадках воно не завжди виправдане.
Численні вальси й романси з розділів “Я тобі подарую вальс” і “Знов у серці біль давній озвався”, можливо, й здаються дещо старомодними у ХХІ-му столітті, та саме вони (“Весняний вальс” і “Бабине літо”) найчастіше звучать в ефірі українського радіо.
До розділу “Ser Duk” увійшли потенційні молодіжні танцювальні шлягери із сучасними музичною мовою композиції й стилем виконання: “Боліли руки, горіли губи”, “Як мені гарно з тобою”, “Я не хочу грати в любов”. Їх можна виконувати не тільки на концертах, а й на дискотеці та в нічному клубі.
У розділі “Шкільні романи” представлено пісні для дітей середнього й старшого шкільного віку. Подібних пісень сьогодні в Україні не вистачає, і це наштовхує на думку використовувати пісенник на уроках співу в наших школах. А запорізьким школярам він знадобиться ще й як посібник для вивчення історії й літератури рідного краю. Бібліотеки Запорізької області вже отримали перше видання книги “Запоріжжя моє кохане”, відбулися також презентації в загальноосвітніх і музичних школах Запоріжжя.
Вокальна книга Анатолія Сердюка вирізняється багатством мелосу, музичної мови, образів і тем, різноманіттям ритмів та пісенних жанрів і, крім того, прекрасним оформленням. Це ставить її на рівень мистецького твору, який не може бути не поміченим і не вшанованим не тільки земляками композитора, а й усіма цінителями музичної культури України.
Безперечно, нотна збірка стане в пригоді як аматорським, так і професійним виконавцям, широкому колу прихильників української естради і, зокрема, шанувальникам творчості А. Сердюка.
Залишається додати, що пісенник "Запоріжжя моє кохане" вийшов у видавництві ВАТ "Мотор Січ" за фінансової підтримки цього підприємства (директор В.Богуслаєв). Він прекрасно оформлений (дизайнер Ганна Гушаїл, фотограф Борис Дворний), має тверду обкладинку, 10 кольорових ілюстрацій, алфавітний вказівник і відомості про 20 співавторів. Перший його тираж вже з’явився в бібліотеках Запорізької області, на черзі – музичні школи і, сподіваємося, книгарні всієї України.
Людмила Жульєва,
журнал “Хортиця”, №3-4, 2001 р., м. Запоріжжя
<<<- інші публікації "Аплодисменты киевлян – Анатолию Сердюку"
інші публікації "І знову - отаман махновської пісні Анатолій Сердюк" ->>>